Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Эй, братишки и сестрички, привет от настоящего наркомана! Сегодня я расскажу вам о своем самом офигенном приключении, когда я закупился ТГК и сыграл в шахматы, словно Каспаров на окси!
Сорвался я на уик-энд в поисках приключений на самые дальние окраины города. Расхотелось мне уже суетиться в серой реальности, и я загорелся идеей наширяться в полный рост. Зацепило меня место, где, по слухам, можно найти клубок удовольствий и запретных наслаждений. Настроение подзарядилось адреналином, и я решил отправиться в это место собственной волей и доброй намеренией потеряться в мире галлюциногенов.
Прибыв на место, я оказался в настоящей уютной конопляной лаборатории. Глаза округлились от смеси запахов и красочной палитры зеленых сортов. Здесь было все, что душе угодно: сатива, индика, гибриды и многое другое. Я просто улыбнулся и подумал, что место это должно быть настоящим райским дворцом для суетологов, которые наводят суету в моей башне связи.
Как только я взял нашириться, мой взгляд упал на флакон запрещенного окси. Мое сердце забилось быстрее от предвкушения новых ощущений. Я подумал, что такой подарок судьбы нельзя отказываться и решил взять его с собой. Кто бы мог подумать, что окси сделает меня настоящим гением в шахматах, словно Каспаров на планшете!
Было принято решение найти достойного противника для интеллектуальной битвы. Мой друг, который долго прятался под прозвищем "Номер 1", был отличным кандидатом. Он был знатоком шахматного мира и к тому же я знал, что он не откажется подзарядиться вместе со мной.
Мы решили сыграть в шахматы на самом высоком уровне, используя наши навыки и сознание, погруженное в атмосферу окинутую дымкой ТГК-точек. Началась настоящая битва умов, между двумя наркоманами, преданными шахматной доске. Все наши ходы были просчитаны до последнего хода, но эти закладки никак не мешали нам вести игру.
Это было настоящее искусство, где каждый шаг был тактически выверен и пропитан волнующими эмоциями. Мы думали на несколько ходов вперед, а потом погружались в реальность ТГК, чтобы ощутить каждое перемещение фигур. Время тянулось искривленной реальностью, и нам казалось, что мы играем вечность, словно возвращаясь в мир галлюциногенов снова и снова.
Через некоторое время, пройдя через множество ходов, мы оба оказались в критической ситуации, когда каждый ход мог принести победу или поражение. Мы сосредоточились и посмотрели друг на друга, понимая, что нам нужно сделать только один правильный ход, чтобы оказаться на вершине.
Финальный ход был совершен. Все силы и эмоции передались в это перемещение. И тут, в воздухе повисла напряженная тишина. Мы смотрели друг на друга, сжимая кулаки и готовясь к объявлению победителя. И тогда звучит голос Номера 1: "Шах и мат!"
Меня охватило чувство победы, и я почувствовал, что окси сделала меня настоящим гением, словно Каспаров. Это было самое мощное вдохновение, которое я когда-либо испытывал. Мы обнялись, отпраздновали и сознательно осознали, что эта ночь останется в наших сердцах и воспоминаниях на всю жизнь.
И так, братишки и сестрички, вот как я закупился едой с ТГК и сыграл в шахматы, которые изменили мою жизнь. Окси превратила меня в настоящего гения шахмат, а ТГК открыл передо мной весь мир ярких и увлекательных приключений. Жизнь наркомана может быть красивой, если уметь ценить каждый момент и наслаждаться каждым вдохновением. А вы, когда нибудь играли наркомана в шахматы? ;)